УРОЖАЙ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ
ОЗИМОЇ ЗА ТЕХНОЛОГІЯМИ ВИРОЩУВАННЯ

Максимальна урожайність спостерігалася при сівбі 05 та 10 Жовтня, висівання пшениці в більш ранній строк (25.09) знижувало урожайність на 0,92-0,71 т/га, а при пізньому - на 2,25- 2,00 т/га. Оскільки в досліді використовували в основному сорти селекції СГІ, то слід взяти до уваги, що вони виявили чітку тенденцію до скорочення тривалості терміну яровизації, тому оптимальні строки сівби для них зрушились на більш пізні.

На цей факт вказували і селекціонери Литвиненко М. та Лифенко С. За їх висновками, нові сорти переважно універсального та інтенсивного типу мають дещо скорочені фази онтогенезу і тому чутливі до ранніх строків сівби.

Попередники та добрива. Озима пшениця дуже чутлива до якості попередника. Багаторічними дослідженнями встановлено, що на контролі без добрив формувався урожай 4,32- 1,62 т/га залежно від попередника (мал. 1). Високі врожаї (4,32-4,07 т/га) забезпечували пари: чорний та сидеральний, продуктивність пшениці по гороху та ріпаку озимому склала 73,6% та 77,5% від чорного пару.

Порівняно гіршими попередниками виявилися однорічні трави на зелений корм, кукурудза МВС, стерня та гірчиця яра. Якість зерна контрольного варіанту при вирощуванні пшениці озимої після ріпаку озимого та стерні відповідала лише вимогам 5-ого класу, інші попередники в середньому забезпечували 3-й клас зерна (табл. 2).

За використання в сівозміні добрив із середньою насиченістю на гектар сівозмінної площі 7,5 т/га гною + N60P42К39 прирости урожаю склали від 22,9 - 34,2 - 32,4 - 44,8 - 83,2 - 69,5 - 71,9 - 91,4% проти відповідного контролю.

Використання добрив по чорному і сидеральному парам забезпечило якість зерна, що відповідала вимогам першого класу.

Поліпшення умов живлення шляхом внесення добрив дозволило отримати зерно другого класу за всіма іншими попередниками, окрім; стерньового - третій клас. За роками, вміст білка і клейковини коливалися в широкому діапазоні: білок - від 11,5 до 17,8%, клейковина - від 18 до 40%.

Найвищий вміст білку спостерігали в дуже посушливі роки, коли ГТК в період травень - червень дорівнювало чи було нижче за 0,5. Але рівень продуктивності навіть за внесення добрив і по кращим попередникам (пари) не перевищував 3,0 т/га, а на контрольних варіантах - 1,5-1,8 т/га.

мал. 1
урожайність пшениці озимої за попередниками

таблиця 2
Вплив попередників та органомінеральної системи удобрення на основні показники якості зерна пшениці озимої (стаціонарний дослід з добривами), середнє за 1973-2018 роки
*-1 - без добрив; 2 - гній 7,5тга+N60P42K39

Біологізація технології вирощування. Аналізуючи дані попередніх років з ефективності дії біологічних препаратів, ми прийшли до висновку, що без використання мінеральних добрив, вони підвищують урожайність зерна, але не його якість в умовах Південного Степу України. Прирости урожаю складали від 1,6% до 7,1%, залежно від попередника, а якість зерна не піднімалася вище п'ятого - шостого класу.

Якщо препарати біологічного походження рістимулюючої та біофунгіцидної дії з додаванням мікроелементів використовували на середньо окультурених ділянках, то при вирощуванні пшениці по чорному пару без внесення добрив, отримували зерно третього класу (табл. 3).

Використання біопрепаратів на фоні мінімальної дози (N32P32K32) дозволило підвищити вміст білка при вирощуванні по чорному пару на 0,89%, по гороху - на 0,77%, при цьому відбулося і зростання клейковини до рівня вимог третього класу; по ріпаку озимому параметри цих показників виросли, але не вийшли за межі 5-ого класу за концентрацією білку.

Системи обробітку. Аналіз результатів стаціонарного досліду показав, що варіанти основного обробітку грунту під пари і горох на зерно, формували практично однакову урожайність зерна озимої пшениці: різниця коливалася в межах від 0,5 до 1,5 % або від 0,03 до 0,19 т/га при НІР = 0,27.

Підвищення норми внесення мінеральних добрив вдвічі та обробіток насіння і вегетуючих рослин біопрепаратами забезпечили третій клас зерна незалежно від попередника. Треба відмітити, що хоча зростання було суттєвим, значення показників якості залишилися в межах вимог до третього класу.

мал. 2
cистеми основного обробітку грунту та якість зерна пшениці озимої

За впливом якість зерна способи основного обробітку ґрунту також не мали переваги один перед одним (рис. 2). Слід лише відмітити наявність другого класу якості при полицевому обробітку, на всіх інших варіантах показники якості були близькі до вимог 2-ого класу, але все ж не досягали цього рівня.

На нашу думку способи обробітку ґрунту слід добирати керуючись наступним: збереження вологи, що особливо важливо для південних районів, зниження темпів розвитку ерозійних процесів, запобігання переущільненню та погіршення структурності.

Висновки

Таким чином, аналіз отриманих багаторічних експериментальних даних показав, що навіть в посушливих умовах Південного Степу, високі врожаї та якість зерна на рівні вимог 1-2-ого класів формуються елементами інтенсифікації технології вирощування пшениці озимої: дотримання сівозміни, використання добрив, адаптовані строки сівби, оптимальний спосіб обробітку ґрунту.

Елементи біологізації можна привносити при вирощувані пшениці озимої на ґрунтах середньо- та високоокультурених або при використанні на фоні N32-64P32-64K32-64.

Оптимальним є варіант: сівба 5-10 жовтня, попередники чорний, сидеральний та зайнятий пар, внесення на гектар сівозмінної площі
7,5 т/га гною + N60P42K39.

Вибір тієї чи іншої технології залежить від цілої низки факторів і, в першу чергу, від технічного та ресурсного рівня господарства. При цьому господар повинен врахувати погодні умови, запаси вологи у посівному та метровому шарі ґрунту, попередники, наявність добрив, засобів захисту та ін.