При вирощуванні ячменю ярого інтенсивного сорту Статок, у північному Степу добрива є одним із найважливіших факторів, що дозволяють ефективно управляти його продуктивністю.

На фоні без добрив урожайність ячменю ярого була 3,72 т/га, N10P10K10 – 4,18 т/га, N40P40K40 – 4,56 т/га.

Вищу урожайність ячмінь ярий забезпечував після сої 4,71 т/га, після зернових культур вона була 4,22 т/га, соняшнику – 4,15 т/га, кукурудзи на зерно – 3,54 т/га.

Природно-кліматичні умови та родючі землі сприяють вирощуванню ячменю і дають змогу отримувати високоякісне продовольче зерно в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу. Хоча існує ряд проблем, які залишаються невирішеними і негативно впливають на ефективність виробництва.

Природно-кліматичні умови та родючі землі сприяють вирощуванню ячменю і дають змогу отримувати високоякісне продовольче зерно в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу. Хоча існує ряд проблем, які залишаються невирішеними і негативно впливають на ефективність виробництва.

Формування високопродуктивних агроценозів – складний багатоступеневий процес, у якому беруть участь чимало залежних один від одного чинників на всіх етапах органогенезу, зокрема одним із основних аспектів є екологічні умови зони вирощування. Добрива наразі є одним із тих найважливіших факторів, що дозволяють ефективно управляти врожайністю й якістю зерна. Для ячменю цей аспект особливо важливий, оскільки дана культура, ефективно реагуючи на застосування добрив, істотно збільшує врожайність зерна.

Ячмінь ярий відзначається високою пластичністю до навколишнього середовища, але має недостатньо розвинену кореневу систему та короткий період вегетації, тому зростає роль сортової агротехніки, яка включає вибір кращого попередника.

Для спрямованого регулювання водного режиму в системі «ґрунт – рослина» необхідне чергування культур в сівозмінах, за якого раціональне використання рослинами ґрунтової вологи поєднується з подальшим відновленням її запасів у відповідних шарах ґрунту. Це особливо актуально в Степу і підзоні недостатнього зволоження Лісостепу.

Постановка проблеми

Погодні умови періоду вегетації ячменю ярого в 2016 р. були досить сприятливими у критичні за водоспоживанням періоди вегетації культури. Опади, які випали в травні (ГТК=2,84) позитивно вплинули на формування вегетативної маси і густоти стеблостою, а в червні (ГТК=1,61) на закладку елементів продуктивності та налив зерна.

У середньому за вегетацію 2017 р. ГТК склав 0,55, тобто зволоження було вкрай несприятливим для розвитку рослин. У квітні місяці гідротермічний коефіцієнт був нижчим за багаторічне значення на 47 %, у травні на 79 %, червні на 73 %, липні на 21% і становив 0,72; 0,20; 0,32; 0,92 відповідно.

Мал. 2
Вплив системи живлення на підвищення урожайності ячменю ярого, т/га

В умовах посухи попередник суттєво впливав на зернову продуктивність ячменю ярого.

В середньому за роки досліджень вищий рівень урожайності був після попередника соя і становив 4,71 т/га, за сівби після зернових культур недобір склав 0,49 т/га або 10,4 %, соняшнику – 0,56 т/га або 11,9 %, кукурудзи на зерно – 1,17 т/га або 24,8 % (мал. 2).

При вирощуванні ячменю ярого в Степу погодні умови – один із вирішальних факторів формування продуктивності культури, оскільки вони визначали проходження процесів росту і розвитку рослин в онтогенезі.

Так, незалежно від системи живлення при сівбі ячменю ярого після сої мінімальна урожайність була 3,35 т/га, максимальна – 6,02 т/га, після зернових культур – від 2,57 т/га до 5,81 т/га, соняшнику – від 2,72 т/га до 5,16 т/га, кукурудзи на зерно – від 3,01 т/га до 4,18 т/га (мал. 3).

Висновки

В умовах північного Степу України передпосівне внесення комплексних мінеральних добрив сприяло суттєвому підвищенню врожаю ячменю ярого сорту Статок. Ефективність внесених добрив залежала від дози добрив та попередника. При внесенні N10P10K10 приріст до контролю склав 0,32–0,63 т/га (8,4–17,0%), N40P40K40 – 0,66–0,95 т/га (17,4–25,8 %). Вищу урожайність ячмінь ярий у Степу формував після сої 4,71 т/га, після зернових культур – 4,22 т/га, соняшнику – 4,15 т/га, кукурудзи на зерно – 3,54 т/га.

Формування врожаю та інтенсивність біохімічних процесів у зерні, залежать від забезпеченості рослин злакових культур елементами живлення, і перш за все – азотом, фосфором і калієм. В ґрунті, як правило, недостатньо поживних речовин у доступній для рослин формі, тому для отримання стабільних врожаїв високоякісного зерна необхідно оптимізувати умови мінерального живлення рослин протягом вегетації з урахуванням їх фізіологічних особливостей, зокрема в ті фази росту і розвитку, коли триває закладання основних елементів продуктивності і формування показників якості зерна.

Важливо забезпечити поживними речовинами рослини ячменю до фази кущіння, коли формуються колоски. Добрива, внесені після кущіння, на кількість продуктивних колосків не впливають, а позначаються лише на величині колосу, зерна та інших органів. Максимально високий і стабільний урожай одержують у разі внесення комплексного мінерального добрива.

Тому метою досліджень було визначення ефективності використання добрив при вирощуванні ячменю ярого в північному Степу після попередників соя, зернові культури, соняшник, кукурудза на зерно.

Досліди з вивчення впливу мінеральних добрив на урожайність ячменю ярого в Степу України проводили в Інституті сільського господарства Степу НААН у 2016–2018 рр. на чорноземі звичайному середньогумусному глибокому важкосуглинковому.

Вміст гумусу в орному шарі ґрунту становить 4,64 % азоту, що гідролізується – 11,6 мг на 100 г ґрунту, рухомого фосфору та калію – 12,7 та 12,8 мг на 100 г ґрунту відповідно, рН – 5,7.

Період вегетації ячменю ярого у 2018 р. характеризувався сильною посухою, спостерігався значний недобір опадів.

У квітні місяці ГТК був нижчим за багаторічне значення і становив 0,22; у травні – 0,39, червні – 0,43, тоді як у липні – 1,92 відповідно.

У 2018 р. за вегетацію ячменю ГТК був 0,82, тобто зволоження було недостатнім для розвитку рослин, особливо на ранніх етапах органогенезу культури.

Важливим елементом продуктивності зернових колосових культур є кількість стебел на одиницю площі. Кількість продуктивних стебел перед збиранням на одиниці площі є найбільш важливим показником, від якого залежить рівень урожайності.

В середньому за роки досліджень густота продуктивного стеблостою ячменю ярого сорту Статок на фоні без добрив була 420–487 шт./м , N10P10K10 – 454–509 шт./м , N40P40K40 – 473–2568 шт./м . Передпосівне внесення мінеральних добрив сприяло підвищенню густоти рослин 25– 56 шт./м2 (5,4–12,1 %).

Більше стебел ячмінь ярий формував після сої (521 шт./м2), найменше – після кукурудзи на зерно (449 шт/м2).

Зміна густоти стеблостою ячменю ярого за роками на фоні без добрив була від 5,4 % (кукурудза на зерно) до 17,4 % (соняшник), N10P10K10 – від 4,9 % (кукурудза на зерно) до 19,3 % (соняшник), N40P40K40 – від 11,0 % (зернові культури) до 14,9 % (соняшник).

Мал. 1
Значення попередника у формуванні продуктивності посівів ячменю ярого, т/га

Мал. 2
Реакція ячменю ярого на умови зволоження при сівбі після різних попередників, т/га

В роки з різним вологозабезпеченням і температурним режимом одним із резервів підвищення врожйності та стійкості ячменю ярого до несприятливих чинників довкілля було використання мінеральних добрив, а їх ефективність залежала від попередника. Так, при сівбі після сої на контролі урожайність була 4,21 т/га, а внесення добрив забезпечило приріст врожаю 0,57 т/га або 13,5 % (N10P10K10) та 0,95 т/га або 22,5 % (N40P40K40) і вона становила 4,77 т/га і 5,15 т/га.

За сівби ячменю ярого після зернових культур на фоні N10P10K10 урожайність становила 4,34 т/га або приріст склав 0,63 т/га або 17,0 %, N40P40K40 – 4,62 т/га (0,91 т/га або 24,6 %). В умовах нестійкого зволоження північного Степу України при сівбі ячменю ярого після попередників соняшник і кукурудза на зерно ефективність внесення мінеральних добрив у дозі N10P10K10 суттєво була нижчою ніж після сої та зернових культур. Приріст до контролю (без добрив – 3,82 т/га і 3,16 т/га) становив 0,32 т/га або 8,4 % і 10,0 % відповідно. При внесенні N40P40K40 урожайність ячменю ярого після соняшнику зростала до 4,48 т/га, після кукурудзи на зерно 3,98 т/га і приріст до контролю склав 0,66 т/га і 0,82 т/га або 17,4–25,8 % відповідно (табл. 1 )

Вирощування ячменю ярого після сої на фоні природної родючості забезпечило урожайність 4,21 т/га, тоді як після зернових культур вона була меншою на 0,50 т/га (11,8 %), після соняшнику – 0,39 т/га (9,2 %), після кукурудзи на зерно – 1,05 т/га (24,9 %) і становила 3,71 т/га; 3,82 т/га та 3,16т/га відповідно. На фоні внесення N10P10K10 урожайність по сої була 4,77т/га, а після досліджуваних попередників вона становила 4,34 т/га; 4,14 т/га та 3,48 т/га або менше на 0,43– 1,30 т/га (9,1–27,2 %).

При внесенні N40P40K40 врожайність ячменю ярого після сої становила 5,15 т/га, тоді як після зернових культур, соняшнику та кукурудзи на зерно 4,62 т/га; 4,18 т/га і 3,98 т/га, що менше на 0,53–1,18 т/га або 10,3–22,8 %.

При вирощуванні ячменю ярого частка впливу добрив у різні за режимом зволоження роки була 19,3–36,4 %, попередників – 43,6–74,0 %.

Таблиця. 1
Вплив мінеральних добрив та попередників на урожайність ячменю ярого, т/га